Який диплом має бути у перекладача, щоб нотаріус завірив переклад

Засідаєш перед нотаріусом, документ перекладений, підпис готовий - а в нотаріуса одне питання: який диплом у перекладача? І коли ти відповідаєш, що людина просто дуже добре знає мову, нотаріус відповідає: “На жаль, не можу завірити”. Розберемося, чому диплом - не люлька, а вимога закону.

У цій статті розповідаємо про все, що треба знати про дипломи перекладачів для нотаріального засвідчення: які дипломи приймаються, як їх перевіряє нотаріус, коли він може відмовити, і що робити, якщо диплома немає.

Закон вимагає диплом вищої освіти - не більше і не менше¶

На сьогодні в Україні діє Закон “Про нотаріат”, статті 79 якого чітко прописана: нотаріус може засвідчити переклад лише якщо його виконав дипломований перекладач. Це не рекомендація, не припущення - це обов’язок, який нотаріус не може обійти.

Диплом має бути офіційним документом про закінчення вищої освіти. Найчастіше йдеться про спеціальність 035 “Філологія” зі спеціалізацією на перекладі, або окремі освітні програми “Переклад” на рівні бакалавра чи магістра.

За законом, перекладач при засвідченні повинен пред’явити нотаріусові: - диплом про вищу освіту; - документ про особу (паспорт); - підтвердження того, що він/вона має право перекладати саме у цій мовній парі.

Нотаріус перевіряє ці документи і, якщо все в порядку, засвідчує своїм підписом і печаткою, що переклад виконав кваліфікований фахівець.

Які дипломи приймаються, а які - ні¶

Проста відповідь: нотаріус приймає диплом про вищу освіту у кваліфікацією перекладача. Розглянемо подробиці.

Приймаються: - Диплом бакалавра або магістра за спеціальністю “Переклад” від українського університету (станом на 2026 такі програми працюють в десятках вишів); - Диплом за спеціальністю 035 “Філологія” зі спеціалізацією на перекладі (мови та переклад); - Диплом за спеціальністю “Міжнародні відносини” з профільним спеціалізуванням на перекладі (рідше, але вчені записи можуть підтвердити); - На практиці: диплом будь-якої українського ВНЗ, якщо в ньому явно прописана кваліфікація “перекладач” чи “спеціаліст з перекладу”.

Не приймаються: - Сертифікати мовних курсів, комунальних центрів, приватних шкіл (навіть якщо 3 роки навчання); - Сертифікати TOEFL, IELTS, Cambridge, Goethe-Institut - це сертифікати мовного рівня, НЕ диплом перекладача; - Диплом спеціаліста або магістра за іншою спеціальністю, навіть якщо людина знає мові (диплом інженера чи лікаря не підійде); - Домашня освіта, самонавчання, курси по інтернету без офіційного визнання; - Диплом без вказаної мовної пари (диплом перекладача, але невідомо, які мови); - Жодних інших видів сертифікацій (окрім в окремих випадках затвердження іноземних дипломів).

Що саме в дипломі має бути написано¶

Коли перекладач показує диплом нотаріусові, той звертає увагу на кілька моментів:

1. Назва спеціальності. Має бути “Переклад”, “Філологія” або близька до них. Якщо напис розмитий або невідповідне англійською “Foreign Languages”, нотаріус може спитати уточнення.

2. Конкретні мови. Ідеально, якщо диплом вказує: “Переклад з англійської на українську”, “Німецька філологія”, “Англійська та французька мови та переклад”. Якщо просто “Іноземні мови” без уточнення - це менш привабливо, але часто приймається, якщо прикріпити лист оцінок або додаток до диплома, де видно вивчені мови.

3. Рівень освіти. Бакалавр чи магістр - обидва прийнятні. Спеціаліст (старий формат до 2014 року) - також прийнято. Просто неважливо, це підтвердження вищої освіти за фахом.

4. Дата видачі та печатка ВНЗ. Диплом має бути справжнім, із печаткою навчального закладу, серійним номером, печаткою голови та завіреним. Старі дипломи (1990-2000) також приймаються, якщо вони справжні.

5. Додаток до диплома (транскрипт оцінок). На практиці, якщо основної інформації в дипломі замало, нотаріус може попросити додаток до диплома (supplement), де перелічені всі вивчені предмети. Там видно, вивчав людина граматику тієї мови, стилістику, практичне перекладання тощо.

Як нотаріус перевіряє диплом¶

Коли перекладач приходить до нотаріуса, той не просто переглядає папір. Процес такий:

1. Ідентифікація перекладача. Нотаріус порівнює фото в паспорті з особою, яка стоїть перед ним.

2. Перевірка диплома на справжність. Нотаріус з’ясовує, чи ВНЗ, що видав диплом, існує, чи диплом видає та дата вставлення логічні. На практиці, якщо диплом від відомого українського вищу, це швидко.

3. Встановлення мовної пари. Нотаріус запитує перекладача: “Ви перекладаєте з яких мов?” і порівнює з тим, що написано в дипломі. Якщо диплом, скажімо, німецька-українська, а потрібна англійська-українська - нотаріус може відмовити засвідченню.

4. Проверка на конфлікт інтересів. Якщо перекладач - це сам клієнт, що просить завірити свій власний переклад, або його близький родич, нотаріус відмовляє. За нормами, нотаріус не засвідчить переклад, якщо перекладач зацікавлений в результаті.

5. Підпис. Перекладач підписує переклад у присутності нотаріуса. Підпис означає, що він/вона несе юридичну відповідальність за точність цього перекладу.

Весь цей процес займає 15-30 хвилин, залежно від кількості документів і запитань.

Закон не регулює, як саме нотаріус перевіряє диплом¶

Цікавий момент: законодавство нічого не говорить про те, як точно нотаріус має перевіряти диплом. Скажімо, чи має він право подзвонити до ВНЗ і перепроверить? На практиці більшість нотаріусів покладаються на видимість документа та звичайну логіку. Якщо диплом від університету імені Франка у Львові, і в ньому написано “Переклад”, це сприйматиметься як нормальне.

Однак у деяких нотаріусів є свої вимоги. Наприклад, деякі вимагають, щоб диплом іноземного ВНЗ мав апостиль та офіційний переклад українською - це підвищена обережність, але іноді трапляється.

На практиці, якщо нотаріус впевнений у справжності диплома, він засвідчує переклад без розмови. Але якщо виникають сумніви (наприклад, диплом нечіткий, печатка неясна, або серійний номер не читається), нотаріус може запросити:

• Копію посвідчення про освіту від ВНЗ (витяг з реєстру випускників);
• Довідку від ВНЗ про те, що людина дійсно закінчила програму “Переклад”;
• В окремих випадках - перевірку серійного номера диплома в базі ВНЗ.

Це рідко трапляється, але якщо ви приносите диплом, де щось видається дивним, будьте готові до додаткових запитань.

Мовні пари в дипломі та їхня важливість¶

Однією з найчастіших проблем є розбіжність між мовною парою в дипломі та тією, з якою людина хоче працювати.

Припустимо, Тетяна має диплом “Німецька-українська мова та переклад”. Вона дійсно вільно говорит по-німецькій і по-українськи. Але потім з’являється робота перекласти документ з англійської на українську. Вона робить переклад хорошо, приносит до нотаріуса.

Нотаріус спитає: “А в вашому дипломі англійська вказана?” Тетяна відповідає: “Ні, у мене німецька.” Нотаріус: “Тоді я не можу засвідчити переклад з англійської, хоча б ви й говорили по-англійськи вільно. Диплом дозволяє вам засвідчувати ніцьцо-українські переклади, не більше.”

На практиці, багато перекладачів знають дві-три мови, але офіційно висока освіта підтверджує тільки одну-дві мовні пари. Якщо вам потрібна третя мова, вам потрібен інший диплом або підтвердження спеціалізації у цій мові через додаток до диплома.

Це суворе правило? Так, на папері. На практиці деякі нотаріуси можуть взяти до уваги, що людина знає мови, але офіційно закон каже: засвідчувати можна тільки те, що написано в дипломі.

Коли нотаріус може відмовити¶

Нотаріус вправі відмовити у засвідченні перекладу у таких випадках:

• Немає диплома взагалі. Якщо перекладач показує тільки сертифікат курсів - відмова.
• Диплом іншої спеціальності. Інженер, що знає мови, але його диплом про інженерну справу - відмова.
• Мовна пара не відповідає. Диплом містить французьку-українську, потрібна іспанська-українська - відмова.
• Диплом явно підроблений чи неспівпадіння. Якщо фото неясна, дата вставлення схоже на підробку, печатка нерівна - нотаріус спитає уточнень.
• Конфлікт інтересів. Клієнт сам перекладав документ або переклад зробив його родич.
• Невідомий ВНЗ. Якщо диплом від закладу, якого нотаріус не визнає як ВНЗ (наприклад, від закордонної приватної мовної школи) - можлива відмова.

Коли це трапляється, спосіб один: потрібно звернутися до бюро перекладів, де працюють люди з дипломами, і замовити засвідчений переклад. Бюро вже має встановлені зв’язки з нотаріусами і займається цим постійно.

Як звернутися до бюро перекладів для засвідченого перекладу¶

Якщо у вас немає диплома, але документ потрібно засвідчити, простіший варіант - звернутися до спеціалізованого бюро. Там:

1. Ви надсилаєте оригінальний документ та фото або скан.
2. Бюро виконує переклад їх кваліфікованим фахівцем (у якого є диплом).
3. Перекладач підписує переклад і разом з вами йде до нотаріуса.
4. Нотаріус перевіряє диплом перекладача і засвідчує переклад.
5. Документ готовий за 1-3 дні (залежно від обсягу).

На практиці це коштує дорожче, ніж самостійний переклад із нотаріальним засвідченням, але гарантує результат. Більшість українських бюро беруть від 300 до 1000 гривень за засвідчену сторінку, залежно від мови та складності.

Переваги звернення до бюро: - У них уже є встановлені контакти з нотаріусами; - Вони знають, які диплому “красивіші” для нотаріусів (наприклад, від визнаних вишів); - Вони швидше проходять процес, бо робляй це щодня; - Якщо що-небудь піде не так, бюро несе відповідальність за результат.

Недоліки: - Дорожче за самостійне засвідчення (якщо у вас є диплом); - Потрібно доправити оригінал документа до офісу бюро або надіслати скан для попередньої оцінки; - Ви залежите від розкладу бюро.

Якщо документ терміновий, деякі бюро пропонують прискорене обслуговування - роблять переклад та засвідчення за кілька годин замість дня, але за додатковий збір (зазвичай +50-100%).

Альтернатива: консульське засвідчення замість нотаріального¶

Іноді люди плутають нотаріальне засвідчення з консульським. Це різні речі, але обидва можуть використовуватися для переведених документів.

Якщо ви українець, що живе за кордоном, і хочете, щоб переклад був засвідчений, ви можете звернутися до українського консульства в країні свого проживання. Консульство може засвідчити переклад, якщо консул знає мову перекладу. На практиці, консульства рідко засвідчують переклади, але це можливе.

Однак для подачи документів до посольства іншої країни, нотаріальне засвідчення - стандарт. Консульське засвідчення вважається іноземним документом, який потім може потребувати апостиля, тобто це довше.

На практиці, якщо документ подається до закордонної установи, найпростіше - нотаріальне засвідчення в Україні плюс апостиль. Це стандарт, який приймають у більшості країн.

Часті помилки перекладачів при подачі диплома¶

1. Показувати тільки сертифікат TOEFL чи Cambridge. Це не диплом перекладача - нотаріус не прийме.

2. Забути про мовні пари у дипломі. Якщо диплом не вказує конкретні мови, нотаріус може спитати: “А які мови вiд вас в дипломі?” Потім прокручуватиме додаток до диплома, щоб знайти там мови.

3. Принести диплом, виданий комерційною мовною школою. Навіть якщо курсів було 4 роки, це не ВНЗ - не підійде.

4. Не знати, які мови вказані в дипломі. Деякі перекладачі беруть старі дипломи з ласкавої пам’яті і ошибаються в назвах мов. Наприклад, думають, що в них “англійська”, а насправді “західногерманські мови”. Потім нотаріус перевіряє і запитує уточнення.

5. Сподіватися, що “дуже гарна мова” замінить диплом. На жаль, ні. Нотаріус законодавчо не вправі полягати тільки на розмові. Диплом - це документ.

Що дальше: переклад готовий, диплом перевірений¶

Як тільки нотаріус прийняв диплом і засвідчив переклад, документ набув юридичної сили в Україні. Однак якщо документ потрібно подавати за кордон, можуть знадобитися:

• Апостиль на сам нотаріальний напис (залежить від країни);
• Офіційний переклад апостиля та диплома перекладача, якщо документ до якої-небудь країни, що не визнає апостиль чи має свої вимоги.

Наприклад, якщо ви подаєте нотаріально завірений переклад диплома до посольства Німеччини, посольство може запитати, щоб апостиль було проставлено на сам переклад, а не на оригінал.

Реальні кейси: коли нотаріус приймає диплом, а коли відмовляє¶

Розглянемо кілька конкретних ситуацій, які траплялись на практиці.

Кейс 1: Філолог з англійської Валерія має диплом магістра за спеціальністю “Переклад” від Львівського університету. У дипломі чітко написано “Англійська-українська мова та переклад”. Вона приносить диплом до нотаріуса, щоб засвідчити переклад англійської контрактації. Нотаріус перевіряє диплом, вона присутня, все збігається - нотаріус засвідчує без проблем за 20 хвилин.

Кейс 2: TOEFL, але немає диплома вищої освіти Максим три роки вивчав англійську на мовних курсах в Лондоні, здав TOEFL на 110 балів. Але вищої освіти перекладача не мав - навчався远исло. Намагається засвідчити переклад диплома для вступу до магістратури. Нотаріус запитує: “А у вас є диплом перекладача?” Максим показує TOEFL. Нотаріус відповідає: “TOEFL - це тест мови, не диплом перекладача. Без диплома вищої освіти не можу завірити. Вам потрібно звернутися до бюро перекладів.”

Кейс 3: Старий диплом, але справжній Наталія закінчила філфак у 1995 році, спеціальність “Переклад з англійської”. Диплом старого формату, але справжній, з печаткою університету. Хочет засвідчити переклад для посольства. Нотаріус перевіряє - диплом справжній, мовна пара вказана чітко. Хоча диплом старий, це не проблема. Нотаріус засвідчує.

Кейс 4: Диплом медика зі знанням мови Ігор лікар, 15 років практики, вільно говорить по-німецькій. Хочет засвідчити переклад своїх медичних статей. Приносить диплом: “Лікувальна справа”. Нотаріус дивиться на диплом: спеціальність медичина, не переклад. Навіть що він знає мову, цей диплом не підходить. “Вам потрібен диплом перекладача,” - говорить нотаріус.

Кейс 5: Батько перекладав для сина Коля хочет засвідчити переклад документів для подачі до канадського вишу. Його батько, який має диплом перекладача, зробив переклад. Коля приходит до нотаріуса. Але виявляється, що батько теж присутній, і саме він перекладав. Нотаріус відмовляє. “Це конфлікт інтересів. Батько не може засвідчити переклад для сина, бо він має особистий інтерес у результаті. Це порушує принципи нотаріального засвідчення. Вам потрібна независима особа - переводчик без родинних зв’язків з вами.”

Ці кейси показують головне: диплом - це критерій, який нотаріус не може ігнорувати. Закон ясно це вимагає.

Що дально з дипломом, якщо перекладач безробітний¶

Цікавий момент: на практиці, деякі перекладачі виконують роботу в дома, без офіційної роботи в бюро, але мають дипломи. Коли вони приходять до нотаріуса засвідчити переклад за договором, нотаріус питає: “Де вите працюєте?” Перекладач відповідає: “Фрілансер, працую з дому.”

На цей момент закон не забороняє засвідченню перекладу, якщо у перекладача є диплом. Фріланс-статус не змінює того факту, що людина дипломована. Однак деякі нотаріуси просять додаткові документи - наприклад, витяг з ПДВ-реєстру, розрахункового рахунку, або іншого підтвердження того, що перекладач дійсно вивчав мови професійно.

Закон не вимагає цього явно, але нотаріус може запросити як додатковий захист, щоб переконатись в кваліфікації людини. Якщо у вас є диплом і ви фрілансер, просто будьте готові до можливих запитань.

Коли нотаріус проглядає додаток до диплома (транскрипт)¶

Часто основна інформація в дипломі, наприклад, просто說 “Переклад” без розшифровки мов. Тоді нотаріус запитує: “А яких саме мов?” Перекладач має показати додаток до диплома (supplement, academic record), де перелічені всі предмети, які вивчалися:

• Практичний переклад англійської
• Граматика англійської мови
• Стилістика та редагування
• Усна комунікація
• Письмовий переклад
• Спеціалізований переклад (медичний, юридичний тощо)

Якщо у додатку видно, що людина вивчала англійську на довгу відстань, нотаріус буде задоволений. Але якщо додаток відсутній, нотаріус може запросити його окремо.

На практиці, коли ви йдете до нотаріуса, беріть із собою не тільки основний диплом, а й додаток до нього. Це прискорює процес.

Чи буває, що нотаріус приймає перекладача без диплома¶

На практиці - дуже рідко, і то у граничних випадках. Наприклад: - Якщо людина - признаний перекладач у цій мовній парі в своєму місті, і кілька нотаріусів вже засвідчили її переклади раніше, деякі нотаріуси можуть виявити готовність засвідчити знову без перевірки диплома (це було б неправильно, але трапляється на практиці). - Якщо перекладач має державну реєстрацію як переводчик у системі Мін’юсту (хоча таких реєстрів немає, але колись були обговорення про це).

Однак офіційно закон вимагає диплом, і будь-який нотаріус, який слідує закону, не засвідчить переклад без диплома.

Висновок¶

Диплом перекладача - не люлька, а точка закону. Нотаріус не має вибору: або є диплом про вищу освіту за фахом перекладача, або засвідчення неможливо. Це захищає читачів від неякісних перекладів і дає нотаріусові юридичне опертя, коли він/вона подписує документ.

Якщо у вас немає диплома, але документ потрібен нотаріально завірений - звертайтеся до бюро перекладів. Там все вже готово до цього процесу. Якщо ж ви перекладач з дипломом, не забудьте взяти з собою не тільки основний документ, а й додаток до нього. Це забезпечить гладкий процес засвідчення.