Що таке засвідчення справжності підпису перекладача у нотаріуса

Переклад з печаткою видається законним і офіційним. Але коли людину просять завірити переклад, часто з’ясовується, що у звичайного перекладача немає жодної печатки. Тоді вона йде до нотаріуса - і виникає питання: що саме нотаріус тут засвідчує? Чи правильність самого перекладу? Чи тільки те, що підпис справжній? Розберемося.

Що таке засвідчення справжності підпису перекладача¶

Засвідчення справжності підпису перекладача - це нотаріальна дія, визначена статтею 79 Закону України “Про нотаріат”. У цій дії нотаріус підтверджує три речі одночасно:

1. Що та людина справді існує і є саме тією, за кого себе видає. Нотаріус переглядає паспорт чи ID-картку, накладає документ рядом з особою, перевіряє збіг риси обличчя та особистих даних. Це перша перешкода проти підроблення.

2. Що вона дійсно перекладач з офіційною кваліфікацією. Перекладач показує диплом про вищу освіту, де експліцитно зазначена спеціальність “Перекладач” або “Переклад” й область (практично будь-яка мовна пара - англійська, німецька, французька). Нотаріус може скоро глянути на диплом, а може заказати офіційну перевірку через систему ЕДЕБО - звичайно це займає 3 дні.

3. Що саме вона підписала цей конкретний переклад. Перекладач своєю рукою розписується не раніше наперед, а саме під час прийому в нотаріуса. Нотаріус спостерігає цей момент, впевнюється в тому, що підпис відповідає тому, що було в паспорті, й не є підробкою.

Така трьохрівнева перевірка - це вся функція нотаріуса в цій дії. Але важливо розуміти межі.

Нотаріус не перевіряє точність перекладу й відкрито не бере на себе жодної відповідальності за його якість. Не читає оригінал з перекладом поруч, не ловить граматичні помилки, не вважає кількість слів, не звіряє дати й числа. Статтю 79 Закону України “Про нотаріат” чітко говорить: “Нотаріус засвідчує справжність підпису”, а не “засвідчує правильність перекладу”.

Якщо у перекладі помилка - невідповідно перекладено слово, пропущене число, неправильний формат дати, неправильна кількість знаків - нотаріус за це не відповідає. Повна відповідальність падає на перекладача. І ця відповідальність залишається у нього до кінця. Установа за кордоном, яка отримає такий переклад, просто відхилить його як помилковий, і на нотаріусу це не позначиться. Проблема буде у перекладача.

Чому звичайні перекладачі не можуть використати власну печатку¶

В Україні немає ієрархії перекладачів. Нема “звичайних” і “присяжних” як у Франції чи Німеччині. Всі перекладачі, які мають диплом в області перекладу, - вже “кваліфіковані” в очах закону. Але у них нема власної печатки на кшталт лікарів чи адвокатів. Тому вони не можуть самі завірити переклад своєю печаткою.

Замість цього вони користуються послугою нотаріуса. Це як:

• Лікар, який хоче засвідчити результат лікування дитини, - йде до нотаріуса.
• Проектант, який хоче засвідчити, що саме він склав креслення, - також до нотаріуса.
• Перекладач, який хоче довести, що переклад його, - зовсім так само до нотаріуса.

Нотаріус - це той, у кого дійсно є печатка і офіційна ваша державна посада. Він кажемо: “Так, я бачив цю людину особисто, це справді перекладач, це справді його підпис.” І нотаріус прикладає свою печатку. Це підтверджує, що все було як треба.

Як це працює: крок за кроком¶

1. Перекладач робить переклад. Беремо кажімо паспорт англійською, перекладаємо його на українську. Перекладач підписує переклад.

2. Перекладач йде до нотаріуса з оригіналом паспорта, своїм дипломом про освіту й перекладом. Найкраще записатися наперед через вебсайт нотаріальної контори чи просто прийти в офіс. Записи ведуться постійно.

3. Нотаріус перевіряє документи. Ось як: - Розглядає паспорт перекладача, порівнює з особою. - Глянув на диплом, переконується, що там написано “спеціальність Перекладач” і що назва вишу справжня (простих гуглень часто вистачає, але нотаріус може заказати перевірку через ЕДЕБО за 3 дні). - Розпитує перекладача про мовну пару - просто для запису в реєстр.

4. Перекладач розписується в присутності нотаріуса. Нотаріус спостерігає, як перекладач своєю рукою ставить підпис на цьому самому перекладі.

5. Нотаріус застосовує засвідчення. Використовує стандартну нотаріальну форму (найчастіше форма № 73, спеціально для подібних справ). Пише текст типу: “Засвідчую справжність підпису такої-то людини на цьому документі. Мною перевірено, що згадана особа справді наявна і дійсно є перекладачем. Маючи диплом про освіту за спеціальністю Перекладач.” Потім ставить свою печатку і підписується.

6. Багатосторінкові переклади скріпляються і скріпалися за спеціальною процедурою. Якщо переклад на кілька сторінок, нотаріус повинен застерегти від можливості замінити одну сторінку на іншу. Ось як: - Сторінки скріпляються способом, щоб їх неможливо було розділити чи замінити (зазвичай спеціальною ниткою або дротиком, який проходить крізь отвори, проплітаються крізь усі сторінки й закріпляються на останній). - Нумеруються послідовно: стор. 1, стр. 2, стр. 3, і так далі. - На останній сторінці поруч з нумерацією прикріплюється нотаріальна печатка й власноручний підпис нотаріуса. - Це запобігає тому, щоб хтось не витягнув середню сторінку й не вставив туди щось інше.

7. Заповнення реєстру. Нотаріус записує цю дію в спеціальний журнал нотаріальних дій. Кожна дія отримує унікальний номер реєстру. Це необхідно для таких причин: якщо у нотаріуса потрібно буде перевірити, чи справді він засвідчував конкретно цей документ на конкретну дату, можна подивитися в реєстрі й знайти запис. Цей реєстр зберігається досить довго - звичайно багато років - і є фактом, що дія дійсно була здійснена.

8. Документ готів. Перекладач отримує переклад з нотаріальним засвідченням на руки. Більше він не належить нотаріусу й не залежить від нотаріального офісу. Якщо перекладачу потрібна апостиль для міжнародного використання, це окремий крок (див. нижче). Апостиль - це не те саме, що нотарізація. Апостиль придбавується окремо й прикріпляється до вже нотарізованого документа. Нотариз + апостиль = два окремих акти, два окремі платежі.

Скільки це коштує і скільки часу займає¶

Вартість (2026):

У Києві, Львові, Харкові та Одесі ціни приблизно однакові: - Нотарізація однієї сторінки перекладу: 300-500 гривень. - Початкова ціна за послугу: 730 гривень для першої сторінки (комплексна послуга: переклад + нотарізація в деяких бюро). - Кожна додаткова сторінка: 50-150 гривень.

На периферії і у менших містах ціни на 15-20% нижче.

Апостиль для міжнародного використання (якщо потрібна): Відповідно до нових тарифів з січня 2026 року: - Для фізичної особи: 670 гривень (був 610 гривень до грудня 2025). - Для юридичної особи: 1160 гривень (був 1060 гривень).

Апостиль виписується окремою нотаріальною дією. Нотаріус видає документ, їдете до Мін’юсту або комп’ютерною черзі (електронна черга), і чекаєте. У Мін’юсті процедура тепер на дні видає документ за декілька днів, але офіційно строк - до 20 днів.

Час на нотарізацію перекладу: - Стандартний термін: 30 хвилин до 2 годин у самої нотаріальної контори. - Експрес (через перекладацьке бюро): 1-2 дні. - На периферії: 2-5 днів, якщо треба записуватися чергу.

Які документи можна нотаризувати¶

Нотаріус здатен засвідчити перекладів майже будь-чого, якщо оригінал розбірливий і в хорошому стані:

• Паспорти, закордонні паспорти, ID-картки.
• Свідоцтва про народження, шлюб, розлучення, смерть.
• Дипломи, атестати, свідоцтва про освіту.
• Медичні довідки, виписки, результати аналізів.
• Трудові книжки, довідки про стаж.
• Довідки про несудимість.
• Контракти, договори, статути.
• Довіреності і нотаріальні дії.
• Банківські виписки, інші фінансові документи.

Але не можна нотаризувати: - Документи, де текст нечіткий, пошкоджений, розмитий. Якщо оригінал німецького свідоцтва розтовканий, нотаріус відмовить. - Документи з помітними виправленнями, зачеркуваннями, стиранням. Нотаріус побоюється, що це підробка. - Приватні листи, газети, журнали, рекламні матеріали. - Документи без очікуваного штампу чи печатки (якщо вони повинні мати печатку за законом). - Переклади, зроблені неквалідіковане людиною (бабуня, хороший друг, але без диплома перекладача).

Коли нотарізований переклад приймають, а коли - ні¶

Країни, які майже завжди приймають: - США та Канада: Американська система з англійськими країнами добре приймають нотарізовані переклади, якщо перекладач заклав відповідачу про правильність перекладу. Часто достатньо самої цідави перекладача без апостиля. - Великобританія, Австралія, Новинзеландія: Таке саме як США - визнають надійність перекладача на слово.

Країни, які часто вимагають присяжного перекладача з офіційного реєстру: - Франція: Вимагає “traducteur assermenté” - присяжного перекладача, зареєстрованого при Апеляційному суді. - Німеччина, Австрія: Вимагають “beeidigter Übersetzer” - перекладача, який склав присягу перед місцевим судом і зареєстрований у офіційному списку. - Іспанія: Вимагає “traductor jurado” - присяжного перекладача, затвердженого Міністерством закордонних справ. - Нідерланди: Визнають тільки перекладачів, яких внесено до державного реєстру (LOD).

Країни з невизначеною позицією: - Польща, Чехія, Литва: Часто приймають, але іноді просять присяжного. Завжди перевіряйте вимоги конкретної установи. - Україна: Приймає нотарізовані переклади від будь-якого перекладача, якщо у того є диплом.

Головне правило: Не вважайте нотарізований переклад універсальним документом. Перед тим як замовляти, обов’язково спитайте установу, в яку ви збираєтеся подавати, які вони вимагають засвідчення. Можливо, треба присяжного. Можливо, досить простої фірми перекладача. Можливо, трібе апостиля. Чекання під кінець, коли уже все готово і потім потрібно переробляти - це непотрібне “пекельне” відколення часу.

Чи потрібна апостиль до нотарізованого перекладу¶

Апостиль - це додатковий штамп, який видає Міністерство юстиції або інше чинне міністерство (залежно від типу документа). Апостиль підтверджує, що печатка нотаріуса справжня, а сам нотаріус дійсно існує і має право скріпляти документи.

Апостиль потрібна, якщо ви подаєте документ до країни, яка входить до Гаазької конвенції 1961 (більше 130 країн, включаючи всі краї ЄС, США, Канаду, Австралію).

Без апостилі dokumentи не приймаються за кордоном - оскільки інші держави просто не знають, кому це довіряти від України.

На жаль, апостиль не додається автоматично до перекладу. Це окрема послуга:

1. Після того як нотаріус зробив нотарізацію, перекладач їде до Мін’юсту (Київ) або до регіонального бюро юстиції.
2. Подає нотарізований переклад і заявку на апостиль.
3. Чекає черги. Електронна система запозичена, але строк станов - 5-20 днів.
4. Отримує той же переклад, але тепер з печаткою апостиля.
5. Платить 670 гривень (2026 р.).

Гарна новина: апостиль ставиться на нотаріальну дію чи на документ, видий і печатається, так що вона не бере окремий аркуш папера, а саме на вашому нотарізованому перекладі.

Поширені помилки, коли нотарізований переклад не приймають¶

Помилка 1: Забув апостиль. Нотарізувавши переклад, перекладач зупинився й подав за кордон як є, без апостиля. Установа за кордоном просто не знає, чи справжня печатка нотаріуса. Дякуємо цю невдачу. Розв’язок: повернути документ, отримати апостиль і подати знову.

Помилка 2: У перекладі помилка. Нотаріус засвідчив підпис. Але за кордоном прочитали переклад і знайшли помилку - неправильно перекладено якесь слово, пропущено число, дата в ненеправиль форматі. Установа відхиляє. “Ми не приймаємо помилкові переклади, незалежно від печатки.” Розв’язок: перекладач робить новий переклад, й знову до нотаріуса.

Помилка 3: Запитали присяжного, а не звичайного. Установа в країні призначення вимагає “traducteur assermenté” або “beeidigter Übersetzer” - присяжного перекладача з офіційного реєстру. А перекладач отримав нотарізацію від звичайного перекладача. Це як приїхати на такси, коли просили машину швидкої допомоги. Розв’язок: найти присяжного перекладача в країні призначення і замовити у нього.

Помилка 4: Нотаріус не знав мовної пари. Ви не знали, що мовна пара дуже рідка (наприклад, грузинська на українську), і звичайний нотаріус у вашому місті взагалі не знайомий з тією мовою. Він прив’язав засвідчення, але під час перевірки за кордоном установа усвідомила, що нотаріус в принципі не міг знати, чи правильно перекладено. Розв’язок: це не суттєво за законом (стаття 79 дозволяє нотаріусу засвідчити навіть без знання мови), але можна додатково перевірити переклад у присяжного перекладача чи агентства.

Помилка 5: Документ у поганому стані. Оригінал був розтрощена папір із плямами, texto нечіткий. Нотаріус спочатку завірив. Але за кордоном установа переглянула скан і сказала: “Документ настільки нечіткий, що ми не можемо вірити ні в яких засвідченнях.” Розв’язок: спітайте установу, чи їм потрібен оригіналу документа. Часто вони просять оригіналу для переконання.

Помилка 6: Не той порядок послуг. Замовив апостиль на оригіналу документа, потім переклав, потім зробив нотарізацію. Але установа за кордоном просит апостиль саме на перекладі, а не на оригіналі. Розв’язок: спитати заздалегідь, чи апостиль потрібна на оригіналі, на перекладі чи на обох.

Регіональні різниці в Україні¶

Вся Україна користується однією і тією ж законодавством про нотаріат. Але є практичні відмінності:

Київ, Львів, Харків, Одеса: - Безліч нотаріальних контор і перекладацьких бюро. - Ціни конкурентні: 730-1000 гривень за послугу. - Терміни швидкі: можна зробити в той же день або на наступний день. - Легко знайти перекладача якої завгодно мовної пари.

Менші міста (Чернігів, Суми, Миколаїв, Кропивницький): - Нотаріальних контор менше, але хоча б кілька є завжди. - Ціни на 15-20% нижче (550-800 гривень). - Терміни довші: 2-5 днів. - Рідкі мовні пари (угорська, фінська, шведська) можуть виявитися праблемою - потрібно их до обласного центру.

Села, малі селища: - Нотаріус часто один на весь район. - Прийом за записом, можливо, раз на тиждень. - Ціни різко падають, але й сервіс повільніший.

Але правові стандарти однакові по всій Україні. Нотаріус в селищі робить те саме й так само, як нотаріус у Києві.

Як перевірити диплом перекладача¶

Нотаріус часто просить показати диплом про вищу освіту. Як він це перевіряє?

Найпростіше: Дивиться на диплом, перевіряє, чи є мокра печатка вишу, чи дата справді в межах можливості, чи під в парасоль звучить.

Якщо сумнівається: Нотаріус може заказати офіційну перевірку через ЕДЕБО (Єдина державна електронна база про освіту). ЕДЕБО - то база всіх дипломів, виданих українськими вишами з 2000 року. Запит тривает 3 робочі дні, після чого система видає електронне підтвердження з печаткою.

Перед тим як йти до нотаріуса, корисно самому перевірити диплом через ЕДЕБО на сайті https://info.edbo.gov.ua/edu-documents/. Якщо диплом зареєстрований, то нотаріус спокійно завіримет.

Визнання нотарізованого перекладу в інших країнах¶

Цей момент найважливіший, тому повторю ще раз.

Нотаріус в Україні видає переклад, скріплений своєю печаткою. За кордоном люди дивляться на цю печатку і запитують: “Кто такая? Где реестр? Как мы знаем, что это真的?”.

Апостиль - це відповідь. Апостиль каже: “Вірте, цей нотаріус справді існує, йому можна вірити, він зареєстрований в Україні.”

Без апостиля: - США, Канада: Часто вважають достатньою саму нотарізацію від署 нотаріуса. - Франція, Німеччина, Австрія: Можуть запитати, хто цей нотаріус, і почнуть звичайна до МЗС України. Без апостиля це тривало. - Бюрократичні установи (консульства, ЗАМТР-и, суди): Вимагають апостиль для спокою.

Загальне правило: якщо переклад йде за кордон - отримуйте апостиль. Це коштує мало (670 гривень), а гарантує визнання.

Різниця між засвідченням підпису і засвідченням правильності перекладу¶

Ось технічна, але важливе уточнення.

Засвідчення справжності підпису (що робимо ми): - Нотаріус дивиться: “Это той перекладач? Так. Він має диплом? Так. Він підписав перед мною? Так.” - Нотаріус подає печатку. - За якість перекладу нотаріус не відповідає.

Засвідчення правильності перекладу (більш рідко, у чітких випадків): - Нотаріус сам читає оригіналу документа і порівнює з перекладом. - Нотаріус підтверджує, що переклад правильний, дослівний, без пропусків. - Як це бувается в Франції для офіційних перекладів.

У статті 79 Закону про нотаріат сказано: якщо нотаріус знає дві мови, він може засвідчити правильність. Но на практиці в Україні нотаріуси майже ніколи це не роблять - це було б повільно, дорого і покладало б на нотаріуса заповідь. Замість цього беруть перекладача на слово в його підписі.

Часті запитання¶

Чи потрібна апостиль, якщо я подаю переклад в Україні?¶

Ні. Апостиль потрібна тільки для міжнародного використання. Якщо ви подаєте в українське консульство, український ВНЗ, український суд - достатньо простої нотарізації. Апостиль для тих, хто йде в іноземні установи.

Що робити, якщо нотаріус відмовив завірити переклад?¶

Попросіть уточнити причину. Часто причини: - “Документ занадто нечіткий” - попросіть оригіналу або чистішого скану. - “Не впевнений в дипломі” - запропонуйте перевірку через ЕДЕБО. - “Не можу розпізнати підпис” - піддаб чіткіше розписатися. - “Документ має вихідні ознаки підробки” - це коректна причина для відмови.

Якщо нотаріус надав незрозумілу причину, звертаєтеся до регіонального бюро юстиції і попросіть урегулювання. Нотаріус зобов’язаний обгрунтувати відмову.

Чи можна нотаризувати переклад, якщо я не впевнений в якості?¶

Технічно так. Нотаріус не читає переклад на якість, він тільки засвідчує підпис. Але якщо переклад за кордоном відхилять через помилки, переробляти доведеться вам. Тому перед нотарізацією корисно попросити другого перекладача спробувати або забезпечити якусь гарантію якості у перекладача, якого наймаєте.

Може, краще просто замовити переклад у компанії, яка дає гарантію прийняття?¶

Деякі компанії обіцяють, що їхній нотарізований переклад приймуть за кордоном. Але це часто рекламний трюк. Реальність така: установа за кордоном сама вирішує, що приймати. Компанія обіцяє переробку, але це кілька днів затримки. На практиці краще самому уточнити вимоги установи, замовити потрібне засвідчення і хоча б один раз перевірити текст перекладу.

---

Нотарізований переклад - це не марка якості, а свідоцтво ідентичності: “Так, саме цей перекладач, з дипломом, робив цей переклад.” Решта залежить від того, чи прийме цей документ установа, перед якою він лежить. Завжди питайте наперед, не почекайте бомбежку дня до подачи.